Місячник серцево-судинних захворювань

Серцево-судинні захворювання

Фактори способу життя відіграють вирішальну роль у профілактиці серцево-судинного захворювання, а численні клінічні дослідження продемонстрували, що багатьом серцево-судинним ускладненням насправді можна запобігти. Такі фактори, як погане харчування, вживання тютюну і відсутність фізичної активності сприяють  розвитку умов, які підвищують як захворюваність, так і смертність, таких як гіпертензія, дисліпідеміїя і ожиріння. Несприятливі наслідки, пов’язані з негативними факторами способу життя, охоплюють серцево-судинний континуум і включають інфаркт міокарда, інсульт, серцеву недостатність, ниркову недостатність і  абсолютну ниркову недостатність.

Існує велика сукупність доказів, які показують, що належні зміни способу життя забезпечують покращення клінічних показників і можуть допомогти сповільнити чи навіть запобігти виникненню серцево-судинного захворювання, таким чином маючи потенціал  до зниження рівня серцево-судинного захворювання у всьому світі. Внесення належних змін в поведінку є основою будь-якого плану ведення пацієнтів, що піддаються ризику серцево-судинного захворювання.

Важливість втручання в спосіб життя пацієнтів з підвищеним серцево-судинним (СС) ризиком важко переоцінити. Успішна реалізація практики способу життя має позитивну дію, що може  запобігти або сповільнити прогресування кардіометаболічних факторів ризику, таких як гіпертензія, дисліпідемія і цукровий діабет 2-го типу, які призводять до прискорених темпів розвитку атеросклерозу.

Багато СС ускладнень є результатом негативного ведення способу життя, такого як погане харчування, відсутність фізичної активності і вживання тютюну, що призводить до метаболічних порушень, які підвищують ризик серцево-судинного захворювання (ССЗ).1  Слід зазначити, що, як правило, ці  поведінкові та метаболічні фактори ризику не існують окремо, а швидше часто співіснують в одній і тій же особі. Чим більше факторів ризику в особи, тим більшим є ризик розвитку ускладнень у зв’язку з ССЗ. Всі фактори ризику слід врахувати при розгляді варіантів лікування; належна зміна способу життя є критичним компонентом будь-якого комплексного плану лікування.

В даній пам’ятці обговорюються фактори способу життя, такі як харчування/дієта, вживання тютюну і фізична інертність, а також їхня участь у розвитку і прогресуванні ССЗ.

Харчування/Ожиріння

Ожиріння визначається за показником індексу маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м2, а надмірна вага визначається як ІМТ від 25.0 до 30.0 кг/м.4 Основні фактори ризику ожиріння включають висококалорійну їжу, низьку фізичну активність і малорухомий спосіб життя.5,6 Наявність надмірної ваги чи ожиріння безпосередньо пов’язана з підвищеним СС ризиком в зв’язку з розвитком і загостренням кардіометаболічних факторів ризику, таких як гіпертонія, дисліпідемія, інсулінорезистентність і цукровий діабет 2-го типу. Кожен з цих факторів ризику сприяє розвитку атеросклерозу і збільшує ймовірність небажаних СС ускладнень, таких як інфаркт міокарда (ІМ), інсульт і серцева недостатність.
Додаткові  СС наслідки ожиріння включають гіпертрофію серця, збільшення передсердь і шлуночків, порушення функції шлуночка, підвищений тонус симпатичної нервової системи, легеневу гіпертензію з правосторонньою серцевою недостатністю і аритмію серця.

Вживання тютюну

Доказ зв’язку між палінням сигарет і ССЗ є очевидним і переконливим. Безсумнівно, було показано, що куріння є основним фактором захворюваності і смертності в зв’язку з ССЗ. Сильна дія сигаретного диму має негативний вплив на вінцевий кровообіг, що призводить до підвищення опору вінцевих судин і зниження вінцевого потоку крові. Паління сигарет підвищує ймовірність численних різних клінічних атеросклеротичних синдромів, включаючи стабільну стенокардію, гострі коронарні синдроми, раптову смерть і інсульт.

Патофізіологічні механізми, за допомогою яких паління підвищує СС ризик, є численними і різноманітними. Паління сигарет спричиняє зміни в вазомоторній функції, а також  зниженню рівня оксиду азоту, що призводить до порушення вазодилатації.  Оксид азоту також допомагає контролювати запалення, адгезію лейкоцитів, активацію тромбоцитів і тромбоз. Тому, зміни в синтезі оксиду азоту відіграють роль в стимулюванні і прогресуванні атеросклерозу і тромботичних ускладнень. Цигарковий дим також пов’язаний з підвищеним рівнем численних маркерів запалення, таких як  С-рективний білок, фактор стимуляції В-клітин і фактор некрозу пухлин альфа, і підвищує скупчення лейкоцитів на поверхні ендотеліальних клітин, що є початком етапом розвитку атеросклерозу. До того ж, куріння сигарет сприяє прискореному розвитку атеросклерзу своїм негативним впливом на ліпідний спектр. Дослідження показали, що курці мають значно вищий рівень загального холестерину і рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності.

Крім цього, цигарковний дим має безпосередню протромботичну дію, а дослідження показали, що куріння спричиняє зміни в  тромбоцитарній функції, антитромботичних/протромботичних факторах і  фібринолітичних факторах. Частково це дисфункційні тромбо-гемостатичні механізми, які сприяють ініціюванню і розвитку утворення тромбів.

В осіб які таки кидають курити, користь для здоров’я є помітною. Було показано, що люди, які кидають курити, живуть значно довше, порівняно з віковими групами, які продовжують курити, незалежно від віку, коли вони кидають курити. Дослідження продемонстрували, що більшість випадків надлишкової смерті внаслідок куріння можна усунути, кинувши курити до 35 років. Навіть ті, хто кинув курити у віці 65 років, отримали додаткові  2.0 роки очікуваної тривалості життя серед чоловіків і 3.7 років серед жінок, порівняно з тими, хто продовжує палити.

Фізична активність

Недостатня фізична активність визначається як до 30 хвилин помірного навантаження 5 разів на тиждень, до 20 хвилин досить інтенсивної діяльності менше, ніж тричі на тиждень. Відсутність фізичної активності є четвертим основним фактором ризику смертності і є причиною приблизно 3.2 мільйонів смертей щорічно.
Негативні наслідки недостатньої фізичної активності є значними. У тих, хто виконує недостатню кількість фізичних вправ, ризик загальної смертності підвищений на 20-30%, порівняно з людьми, які принаймні 30 хвилин займаються фізичною діяльністю середньої інтенсивності більшість днів на тиждень.4 Дослідження показали, що виділення принаймні 150 хвилин на фізичну активність середньої інтенсивності кожного тижня пов’язане зі зниженням ризику ішемічної хвороби серця на приблизно 30%, а також із зниженням ризику розвитку цукрового діабету на 27%.

Згідно з недавніми рекомендаціями NHFA, активність середньої інтенсивності протягом 2.5-5 годин або 1.25-2.5 годин досить інтенсивної діяльності чи еквівалентне поєднання обох кожного тижня рекомендуються для пацієнтів з гіпертензією віком 18-64 роки. Для дорослих віком >65 років рекомендується принаймні 30 хвилин фізичної активності середньої інтенсивності, бажано кожного дня.

Користь належної фізичної активності по відношенню до ССЗ,  були широко досліджені і точно задокументовані. Проспективні епідеміологічні дослідження продемонстрували, що у людей, які фізично активніші, показники ішемічної хвороби серця становлять до половини показників у тих, хто веде сидячий спосіб життя. Існує градуйована зворотна залежність між зменшенням частоти ішемічної хвороби серця  і підвищеним рівнем активності. Даний взаємозв’язок не залежить від відомих факторів ризику атеросклерозу.

Належні фізичні вправи запобігають і допомагають лікувати багато встановлених факторів ризику атеросклерозу, включаючи гіпертонію, інсулінорезистентність, підвищений рівень холестерину і ожиріння.  Хоча вплив  фізичних вправ на фактори ризику атеросклерозу є значно меншим за досягнутий за допомогою фармакотерапії, він може бути досить достатнім для деяких осіб щоб уникнути необхідності фармакологічного втручання.

Також було показано, що фізичні вправи мають позитивний вплив на гомеостаз глюкози, зі зниженням інсулінорезистентності і покращення толерантності до глюкозиНа додаток до невідповідності змінам способу життя, розглянутої вище, ще одна тема, яка заслуговує особливої уваги – це дотримання пацієнтом медикаментозної терапії. Клінічні дослідження показали, що 50% пацієнтів не приймають препарати від артеріального тиску за призначенням лікаря і дотримання лікування статинами також низьке. Насправді, погане дотримання медикаментозного лікування ССЗ дуже поширене серед досліджуваної групи пацієнтів і різних класів препарату.

Недотримання лікування пов’язане з неналежним контролем серцево-судинних факторів ризику, таких як гіпертонія і підвищений рівень холестерину, що в свою чергу призводить до гірших результатів пацієнтів.  Дані показують, що навіть у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, дотримання лікування серцево-судинного захворювання є недостатнім.

Належні зміни способу життя є основою плану ведення пацієнтів, що піддаються ризику ССЗ. Важливість зміни способу життя, навіть у пацієнтів, які проходять фармакологічну терапію, для факторів ризику ССЗ, може допомогти сповільнити чи запобігти виникненню супутніх СС захворювань і несприятливих наслідків.
На багато традиційних СС факторів можна позитивно вплинути шляхом зміни способу життя, що може значно знизити рівень ССЗ у всьому світі. Таким чином, нездоровий спосіб життя, такий як погане харчування, відсутність фізичної активності і дія тютюну в результаті призводить до фізіологічних і метаболічних порушень, включаючи гіпертонію, дисліпідемію і ожиріння, які сприяють розвитку атеросклерозу.

Лікар – терапевт Дорошенко Валентина